Як розбазарили майно профспілок
Партія регіонів блокує вже два тижні роботу Верховної Ради. Привід - підняття мінімальної заробітної плати і пенсій, хочуть показати перед президентськими виборами, як вони піклуються про людей. Давайте спробуємо з'ясувати: так це чи ні насправді? Після проголошення незалежності України, наряду з іншими громадськими організаціями, перестала існувати і ВЦ РПС. Багатомільярдне майно стало безгосподарним. Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року №2268 майно та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР були тимчасово передані Фонду державного майна. Він мав до 1 травня 1992 рок прийняти на себе це майно. Але таке не було зроблено. Тоді ФПУ на чолі з паном Стояном (зараз народний депутат Верховної Ради від Партії регіонів) в односторонньому порядку, незважаючи на існування незалежних профспілок, оголосила себе правонаступником всього профспілкового майна. Потім ФПУ створює ЗАТи "Укрпрофоздоровниця" та "Укрпрофтур". І санаторії, турбази, готелі, пансіонати, кемпінги, автобази, бюро подорожей і екскурсій були передані цим ЗАТам. Пішла незаконна "прихватизація" цих об'єктів, незважаючи на існування мораторію на майно профспілок. Успішний бізнес на базі профспілкового майна стає основним заняттям профспілкових ділків. Вони, до речі, в більшості підпорядковані Партії регіонів. Зараз ФПУ очолює пан Хара (народний депутат від Партії регіонів). Тільки через ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було незаконно приватизовано 270 туристично-екскурсіонних підприємства, 119 бюро подорожей і екскурсій, 25 автобаз та відібрано у держави більше 110 санаторіїв, більше 60 пансонатів і будинків відпочинку, більше 90 готелів, турбаз, кемпінгів, 17 оздоровчих таборів. Будівля на Майдані Незалежності з 2 листопада 1998 року вже не є державною (без дозволу Фонду держмайна). Ця будівля, як і будівлі в областях, використовуються не тільки в профспілкових цілях, там розташовані комерційні структури, агентства, банки, біржі тощо. До сьогоднішнього часу в українському законодавстві немає визначення права профспілкової власності, методів управління нею. Верховна Рада України 5 разів підступала до цього майнового питання традиційно перед виборами, але все безуспішно - відповідного закону про правовий статус профспілкового майна колишнього Союзу РСР так досі і не прийнято. Чи не треба уточнювати, як зручний подібний правовий вакуум для тих, хто уже "хапнув" безкоштовний куш у держави та з успіхом робить це і сьогодні? Фактичний стан майна, масштаби його розпорошення, яким чином розподіляються прибутки від його продажу, приватизації, акціонування замовчуються та скриваються від членів профспілок. Непідконтрольність профспілкової олігархії простим членам породжує владу гірших і корисливих. Профспілкового майна стає з кожним роком усе менше і менше, а профбоси стають усе цинічнішими і наглішими. На сьогодні вартість, що залишилось, за оцінками деяких експертів, становить менше 200 млн. доларів. І це при тому, що колись його було більше ніж 4 млрд. доларів. Унаслідок корупції профспілкової верхівки власність профспілкового майна все більше зосереджується в руках непідконтрольних членів профспілок, у фінансових групах. Вони сьогодні захопили та використовують у власних інтересах основні багатства українських профспілок. Яскравим прикладом є наслідки протизаконної приватизації МГЗ сімейством Єльцина-Юмашева, при потуранні сімейства Кучми-Пінчука. Чи не настала вже пора компетентним органам поставити крапку в розбазарюванні державного майна? В містах провести громадські слухання за участю профспілок з цього питання. Верховній Раді України за участю Кабінету Міністрів, Фонду держмайна, профспілок провести парламентські слухання, прийняти відповідні закони. Так, усі профспілкові об'єкти побудовані за рахунок профспілкових внесків, акумуляції коштів соцстраху та грошей підприємств. Передати їх в управління Пенсійного фонду. Це і буде неінфляційна надбавка до пенсій. А незаконно "прихватизовані" повернути назад, державі. Це не є "реприватизація", а у Карному кодексі країни ніхто не відміняв статтю про шахрайство в особливо великих розмірах. Громадяни України чекають від влади конкретних рішень, а не популізму. На 18-му році незалежності раз та назавжди поставити жирну крапку в цьому питанні!
Опубліковано: газета Український Південь. - № 26. - 2009.
