Обслуговуючі (неприбуткові) кооперативи зупинять руйнування українського села
Обслуговуючі (неприбуткові) кооперативи зупинять руйнування українського села Бідність породжує сором. Той, хто соромиться, втрачає мужність. Слабкий страждає від принижень, принижених всі нехтують. Гнаний впадає у відчай. Впавший у відчай втрачає голову. Хто втратив голову, гине. Так, бідність - джерело всіх бід. Староіндійська мудрість Соціально-економічна трансформація, яка відбувається в Україні протягом 18 років, негативно відобразилася на розвитку агропромислового виробництва, рівні життя і загальній соціально-економічній ситуації на селі. Були розформовані КСП, потім розграбовані. Взамін селяни не отримали нових ефективних агроформувань. Зате отримали земельних "баронів", які їх нещадно грабують. Також була "прихватизована" споживча кооперація спритними ділками від так званої "аграрної еліти". Головне, був розграбований, а потім знищений агробанк "Україна". Ті, хто грабував, потім стали лідерами політичних партій, народними депутатами, міністрами, банкірами, олігархами, губернаторами, і це все за гроші простих селян. Як наслідок цього, українське село переживає зараз системну кризу. Можна стверджувати, що сільська бідність - це бідність з точки зору рівня доходів, бідність з причини недостатнього доступу до базових соціальних послуг і бідність як наслідок вузкості життєвих можливостей. Для реальної допомоги сільським жителям необхідно наступне: - робота по розширенню доступу до інформації і консультаційних послуг щодо розвитку самозайнятості та малого бізнесу; - комплексні територіальні програми сталого розвитку сільської місцевості; - розвиток сільської соціальної та інженерної інфраструктури; - підтримка інституцій, які надають послуги селянам. А головне, створення обслуговуючих кооперативів (неприбуткових) та мережі оптово-роздрібних ринків з реалізації сільськогосподарської продукції. До речі, в розвинутих країнах через цю мережу реалізовується більше 60% сільгосппродукції, а в Данії - більше 80%, і обов'язкове для підтримки цього створення Кредитних спілок. Бо банківська система ніколи не зніме зашморг з селянина, особливо в умовах світової кризи. Наприклад, створені українцями кредитні спілки в США допомогли Франкліну Рузвельту у подоланні кризи в 30-х роках ХХ століття. (Зараз кредитні спілки США мають більше 500 мільярдів доларів). Коли Рузвельт сформував "мозковий трест" для подолання кризи з відомих вчених - юристів, економістів, знавців сільського господарства, серед них, до речі, був знаний учений-агроном Володимир Тимошенко. Також зрозуміло, що для досягнення відповідного економічного рівня обслуговуючих неприбуткових кооперативів, створених на абсолютно добровільних засадах, знадобиться час. Бо ж нормативно-виробничі бази для цього у вигляді колгоспів та споживчої кооперації було по-дикунськи, дебільно зруйновано: лише дебіли руйнують старе, не створивши нового. Проте у виграші, зрештою, український селянин буде не роки, а десятиліття й століття. Нарешті відродиться в нашому селянинові природне почуття власника, так притаманне українцям. "Буде село - буде Україна". Шлях кооперації на селі відкриває найширші можливості для залучення сучасних висококваліфікованих спеціалістів-агрономів, зоотехніків, інженерів, електриків, менеджерів і маркетологів, бухгалтерів, учителів, медпрацівників тощо. Неприбутковий обслуговуючий кооператив - це об'єднання людей села. Отже, сенс його існування один: для людей, із турботою про людину. Найперше, це енергоефективне використання біопалива замість газу і нафти. Наприклад, 3 тонни соломи еквівалент 1000 м3 газу, а її в Україні, за оцінками експертів, від 80 до 100 млн. тонн (30 млрд. м3 газу). Сьогодні селяни збирають урожай, нафтотрейдери із зернотрейдера знову їх грабують. Щоб купити тонну пального потрібно продати більше 10 тонн зерна (збіжжя), а з 1 тонни кукурудзи виходить біля півтонни біопалива та 300 кг висококалорійного корма скоту (35% вміст білка). Ціни на молоко й м'ясо у три рази вище закупівельних, хоча у світі націнка не перевищує 25-30%. Таким чином, збиток у селян від молока сягає 27 млрд. грн., а від м'яса - 17 млрд. грн. Це означає, що особисті селянські господарства країни віддають усяким посередникам біля 50 млрд. грн. у рік. За ці гроші можна побудувати дороги з твердим покриттям, елеватори, харчові переробні заводи, МТС. Це телефонізація села, це меліоративні роботи (не лише зрошення, а й утримання в чистоті ставків, захисних гребель від повені, відродження малих річок), це також догляд за лісосмугами, дібровами, гаями тощо. Далі - це підтримка на належному рівні всієї соціальної інфраструктури села (шкіл, клубів, дитячих садків, бібліотек, медичних пунктів на селі). Головне - це нормативне фінансове і матеріальне забезпечення селян, нові робочі місця, щоденна турбота про пенсіонерів, дітей. Не менш принциповим є те, що саме багаторічна й адекватно оплачувана праця в кооперативі є підставою для пристойної пенсії. Тут нічого не вигадано. Так живе весь цивілізований світ. Ще 9 квітня 2009 року Прем'єр-міністр України Ю. Тимошенко проводить нараду на тему "Про формування мережі кооперативних оптово-роздрібних ринків з реалізації сільськогосподарської продукції та розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації" за участю Мінагрополітики, Мінприроди, Держкомзему, Держкомпідприємства разом із Союзом сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, Асоціацією фермерів та приватних землевласників і Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств. І дає доручення Мінагроплітики Мінагрополітики разом із Союзом сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, Асоціацією фермерів та приватних землевласників, Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств і Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб вирішують: - започаткувати у тижневий строк телефонну "гарячу" лінію з метою оперативного розв'язання проблем створення та функціонування кооперативних оптових та оптово-роздрібннх ринків з реалізації сільськогосподарської продукції і сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та надання їм необхідних консультацій; - підготувати у двотижневий строк методичні рекомендації для сільських і селищних голів з питань організації та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Та нічого не було зроблено, бо знову за справу взялись дилетанти. Та й не дивно, вони спочатку зруйнували, розтягнули, "прихватизували" агровиробництво, і, як наслідок, своїми "откатами" загубили довіру селян, АФЗУ Томіч, ВССП Карасік. А тепер збираються відроджувати село. І головне, їм це не вигідно. Також на місцях чиниться шалений опір, скритний саботаж з боку облдержадміністрацій. Я прийшов до висновку, що без створення громадських рад у районах і областях і проведення громадських слухань за обов'язковою участю профспілок нічого не зміниться. Цей почин так і залишиться на папері. Чомусь мені приходять на думку слова Грушевського: "Біда України полягає в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна".
Опубліковано: газета Український Південь. - № 28. - 2009.
