Прийняття закону про ФПГ украй потрібно Україні, особливо в період світової кризи
Зволікання з прийняттям закону про фінансово-промислові групи призвело до корупції і до існування олігархічно-кланового капіталу у владі. Який, як ракова пухлина, знищує саму державу Україна. Спробуймо розібратися, що таке фінансово-промислові групи (ФПГ) і чому багато хто їх не сприймає. Що, бояться, якби чого не вийшло? У всьому цивілізованому світі вони існують, і в СРСР, в епоху "розвинутого соціалізму", вони були під виглядом главків. Історичного факту поступового зростання ФПГ у всьому світі і звуження сфери дії конкуренції заперечувати не доводиться. Проте можливо зрозуміти найголовніше: ФПГ завжди скрізь обумовлені наслідком технічного прогресу. А в період кризи їх роль у сучасному глобалізованому світі, в подоланні кризи виростає в рази. Це підтвердив розширений саміт вісімки - глав провідних економічно розвинутих держав. ФПГ почали з'являтися на світ у другій половині ХІХ століття в країнах з тоді порівняно молодою промисловістю - в Німеччині і США. Це були так звані промислові олігархії. Причому в Німеччині, яку стали вважати образом неминучої еволюції капіталізму, зростання картелів і синдикатів (прообразов ФПГ), починаючи з 1878 року, свідомо й систематично заохочувала державна політика. Не тільки протекціонізм, а й пряме стимулювання застосовував уряд для створення і посилення монополій, завдяки яким можна вже регулювати ціни і збут. Саме в Німеччині за допомогою держави було проведено великий експеримент з "наукового планування" і "продуманої організації" промисловості, що привели до створення гігантських монополій, які під впливом німецьких теоретиків соціалізму, зокрема Зомбарта, пропагувалися як неминучий результат зростання економіки. Держава стала втручатись в економіку. Іншими словами, таку політику начебто підтверджував досвід США. Проте цю помилку згодом визнали: у цьому виявляється перевага всієї західної демократії над тоталітарним режимами. Як тільки держава в період кризи починає показувати свою слабкість, так було в Німеччині у першій половині ХХ століття. Олігархічно-клановий капітал привів до влади Гітлера, причому законним шляхом, через вибори. Ми знаємо, скільки страждань людству приніс цей режим. У США, навпаки, в період "великої депресії" до влади не допустили олігархічно-клановий капітал. Привівши до влади Рузвельта, вони не тільки здолали кризу, а й допомогли здолати світу фашистський режим Німеччини і мілітаристський режим Японії. Тому держава не повинна втручатися в економіку, але жорстко її координувати. У всіх цивілізованих країнах світу зроблено і схвалено жорстке антимонопольне законодавство, яке регулює ціни на внутрішньому ринку. І найголовніше, гнучка податкова політика держави, яка стимулює зміцнення ФПГ, за рахунок чого зростають відрахування до бюджету держави (а ні в офшори, як в Україні). Ще теоретик ринкової економіки Адам Сміт казав: "Податок, що виганяє капітал з країни, обов'язково знищить саму державу". І, як наслідок, збільшення відрахувань на соціальне забезпечення, яке знову-таки держава повинна гнучко і прозоро розподіляти по всіх сферах, а ні надприбутки кланово-олігархічним групам. Ті демагоги, які кричать у парламенті про соціальний захист населення і які гальмують ухвалення закону про ФПГ, показують своє невігластво і небажання розуміти природний історичний хід еволюції економіки і політики. І воно не дивно. Крім хабарів і відкатів, вони нічого не розуміють в економіці. Ще вони розуміються добре на шахрайстві: за безцінь забирати заводи, будинки, пароплави у держави. Тому вісімнадцять років не приймають закон про ФПГ, штучно вже намагаються насаджувати вигідні для себе догми. І ми бачимо, що з того вийшло. Крім болю і страждань, це нічого не принесло людям. Напевно, вистачить експериментів? Інтелектуальна історія ХХ сторіччя - воістину прекрасна ілюстрація того, що сама по собі еволюція суспільства зовсім не є невідворотною, такою її робить тільки наше мислення. Скрізь йшли природним шляхом, і результати тепер видно всім. Зростає благополуччя громадян цих країн нарівні з технічним прогресом. Зростає валовий національний продукт, а разом із ним і відрахування до бюджету. Зростає й заробітна плата. Для прикладу наведу таблицю, що красномовно підтверджує сказане (див. таблицю). Наведені дані говорять самі за себе. Коментарі зайві. Ми мусимо, нарешті, зрозуміти, що без зростання виробництва ніколи не поліпшиться наше життя. І як ключ до цього - ухвалення закону про ФПГ. Тоді буде наведений лад у Кучмівській "прихватизації". У нас з'являться нормальні банки, трести, страхові компанії. Головне, прийдуть на наші заводи стратегічні інвестори, а не "п'ятидоларові", які, крім закордонного громадянства, нічого не мають, такі собі "підсадні утки". Якщо фірма "Мерседес-Бенс" виробляє свої автомобілі в США, то вона дає робочі місця громадянам США, а фірма "Форд" виробляє автомобілі в Німеччині, тим самим надаючи робочі місця громадянам Німеччини. Відбувається нормальний інтеграціонний процес, якому сприяють міжнародні ФПГ. Усе це разом йде на благо економіки цих країн. Поки ми цього не зрозуміємо і йтимемо за логікою демагогів, не буде ніяких змін на краще. Ми так і не побачимо світла в кінці тунелю.
Опубліковано: газета Український Південь. - № 27. - 2009.
